Долаючи лихо: Чому я так сумую?

ШЛЯХ СКОРБОТИ

Нам потрібно пройти через скорботу за втраченим, щоб оговтатися. Після катастрофи більшість людей глибоко засмучені протягом деякого часу. Травматичний досвід приносить із собою багато втрат. Нормально щоразу відчувати сум, коли ми щось чи когось втрачаємо. Це почуття може тривати довгий час. Варто зрозуміти, що цей процес є частиною шляху скорботи. Книга Еклезіяста говорить:

Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом: час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене, час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати, час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,

ЕКЛЕЗІЯСТ 3:1-4

Людині потрібно пройти через скорботу за втраченим, щоб оговтатися та відчути полегшення. Скорбота схожа на довгу подорож.

Ця ілюстрація показує, як ви можете почуватися на цьому шляху:

1. Околиці заперечення та гніву. Ви можете перебувати в шоці та відчувати оніміння. Ви можете заперечувати втрату, злитися на інших, на себе, на Бога. Вам може спадати на думку, що «якби лише» ви зробили те чи інше, то могли б запобігти катастрофі. Забуваєте поїсти. Можете часто плакати.

2. Район Без надії. Можливо, вам не вистачає сил, не хочеться вставати з ліжка або піклуватися про себе. Ви втрачаєте сенс життя. Може прийти думка закінчити своє життя або полегшити біль наркотиками, алкоголем або іншою залежністю. Можете відчувати провину за втрату, навіть якщо не могли нічим запобігти їй.

3. Квартал нових починань. Ви знову відчуєте смак життя: енергію, плани, сподівання, бажання знову бути з іншими. Ви пам’ятаєте, що сталося, але вже не відчуваєте такого сильного білю, як раніше.

Люди, культура чи власний внутрішній голос можуть змушувати вас проминути тяжкий шлях скорботи. Вони можуть казати щось на кшталт:

«Будь сильним!» «Не плач» «Радій! Той, кого ти любиш, з Ісусом!»

Скорбота вимагає багато мужності й сил.

Це може скерувати вас скоротити шлях. Ми називаємо це «хибним мостом», тому що він обіцяє зробити вашу скорботу коротшою і менш болючою, але не приведе вас до «Кварталу нових починань».

Щоб дістатися до «Кварталу нових починань», вам потрібно відчути і прожити біль своїх втрат.

Новий початок – зміна частини вашої колишньої ідентичності, пов’язаної з тим, кого або що ви втратили. Наприклад, бути чиєюсь матір’ю, чиїмось чоловіком, власником чогось. Наш розум швидко схоплює ці зміни, але серце реагує повільно. Потрібен час, щоб рана загоїлася. Знання того, що ви перебуваєте у подорожі, може допомогти проявити терпіння до себе й інших, але не позбавить вас болю.

Сповиваючи журбу, ви можете йти вперед або вертатися до якоїсь околиці чи району. Також можете йти у власному темпі. Це нормально. Але якщо ви відчуваєте, що застрягли та тривалий час нікуди не рухаєтеся, вам потрібна допомога.

Скорбота вимагає багато мужності й енергії. Ви можете почуватися дуже втомленим, як автор псалму:

Помилуй мене, Господи, я ж бо слабий, уздоров мене, Господи, бо тремтять мої кості, і душа моя сильно стривожена, а ти, Господи, доки? Вернися, о Господи, визволи душу мою, ради ласки Своєї спаси Ти мене! Змучився я від стогнання свого, щоночі постелю свою обмиваю слізьми, сльозами своїми окроплюю ложе своє!… Моє око зів’яло з печалі, постаріло через усіх ворогів моїх… Відступіться від мене, усі беззаконники, бо почув Господь голос мого плачу!
ПСАЛОМ 6:3–5, 7–9

Наведені нижче поради допоможуть сумувати так, що в результаті це наблизить вас до зцілення та відновлення:

• Поговоріть про те, що сталося, і як ви себе почуваєте. Висловіть свій гнів і смуток.
• Зрозумійте, що сумувати – це нормально, і що цей процес займає багато часу. Ви не завжди будете почуватися так, як сьогодні. Ваші почуття можуть змінюватися з кожним днем.
• Коли вам сумно, подумайте, яка втрата може бути причиною цього почуття.
• Якщо неможливо знайти тіло близької людини, організуйте церемонію, під час якої ви публічно визнаєте смерть і згадаєте життя цієї людини.
• Врешті решт, коли ви будете готові, принесіть свій біль Богу. Якомога конкретніше розкажіть Йому про свої втрати. Наприклад, можливо, ви втратили не лише кохану людину, але також і статок, спілкування, повагу або безпеку. Несіть ці втрати Богові.

Поміркуйте:

• Чи почали ви подорож скорботи? В якому районі ви перебуваєте зараз?
• Чи застрягли ви в одному з районів? Чи намагалися пропустити околиці?
• З ким ви можете говорити про свою втрату?

ЩО ДОПОМАГАЄ ДІТЯМ?

• Об’єднайте сім’ю, якщо можна це зробити.
• За можливості, відновіть звичний розпорядок дня.
• Прислухайтеся до болю дітей. Допоможіть дітям розповісти про нього, заохотивши їх малювати, а потім пояснити малюнки.
• Відкривайте їм правду про ситуацію простими словами. Діти знають більше про те, що відбувається навколо, ніж думають дорослі. Вони можуть заповнити відсутню інформацію здогадками та вигадками.
• Молодші діти часто можуть висловлювати свої почуття за допомогою гри, а не розмови; це допомагає їм пережити

біль, який вони відчувають. Батьки можуть запитати їх про те, у що вони грають, і як вони до цього ставляться.

• У важкі періоди необхідно, щоб сім’я щодня знаходила час для спілкування, молитви про те, що трапилось, і вчилася заохочувати один одного втішатися словами з Біблії.
• Допоможіть вчителям й адміністраторам шкіл зрозуміти, що сталося з дитиною.
• Підлітки мають інші потреби: особистий простір або час з однолітками, особливо після травматичної події.
• Підлітки повинні відчувати себе потрібними, особливо коли їхня родина переживає труднощі. Роблячи справи, які допомагають родині вижити, вони зможуть відчути себе цінними.