НАДІЯ
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД БОЛЮ
Думайте про біль у своєму серці, як про серцеву рану. Як каже псалмоспівець, біль проникає в глибини наших сердець.
А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Ймення Свого, що добре Твоє милосердя, мене порятуй, бо я вбогий та бідний, і зранене серце моє в моїм нутрі! Я ходжу, мов та тінь, коли хилиться день, немов сарана я відкинений! Коліна мої знесилилися з посту, і вихудло тіло моє з недостачі оливи, і я став для них за посміховище, коли бачать мене, головою своєю хитають… Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
ПСАЛОМ 108(109):21–26
Порівняйте біль у своєму серці з фізичною раною, як глибокий поріз. Чим вони схожі та як відрізняються?
Потрібно подбати про рани свого серця, щоб ви могли відновитися.
- Фізичне поранення видиме.
- Фізична рана болюча та чутлива.
- Її потрібно лікувати.
- Будь-який бруд або бактерії повинні вийти назовні.
- Якщо її ігнорувати, ваш стан погіршиться.
- Бог лікує, але Він використовує таких людей, як матері, медсестри, лікарі.
- Для оздоровлення потрібен час.
- Може залишитися шрам.
Після трагедії потрібно подбати про рани свого серця, щоб ви могли відновитися.
Щоб вилікувати серцеву рану, потрібно висловити свій біль. Знайдіть людину, якій ви зможете розповісти свою історію, яка вислухає без осуду. Ця людина повинна зберігати конфіденційність і прислухатися до вас, не намагаючись «лікувати» або пропонувати швидкі рішення, не порівнювати вашу історію зі своєю. Ретельно вибирайте таку людину.
Часто люди, керуючись добрими намірами, намагаються порадити, підказати, як вирішити проблему. Можливо, їм потрібно нагадати, що ви потребуєте вислуховування та розуміння.
Рада в серці людини глибока вода, і розумна людина її повичерпує.
ПРИПОВІСТІ 20:5
Виявляє обмовник таємне, вірнодухий же справу ховає.
ПРИПОВІСТІ 11:13
Не дозволяйте людям тиснути на вас, змушуючи розповідати вашу історію, якщо ви не готові або вам некомфортно. Можливо, вам легше розповідати частинами. Пляшку з газованим напоєм, який збовтали, потрібно відкривати поступово, щоб не залити все навколо. Подібно до цього, можливо, і вам доведеться переказувати свою історію кілька разів, щоб прийняти те, що сталося, і опрацювати якісь її частини. Спочатку розкажіть, що сталося, потім, коли будете готові, перейдіть до своїх почуттів під час подій, і, нарешті, сконцентруйтеся на тій частині, яка була для вас найважчою. Навіть Ісус ділився болем зі своїми друзями.
І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити. Тоді промовляє до них: Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною…
МАТВІЯ 26:37-38
Також ви можете висловити свій біль, малюючи. Вам не потрібно бути художником! Просто візьміть папір, ручку або маркери, заспокойтеся та дозвольте болю виходити крізь пальці на папір. Не турбуйтеся про привабливість зображення. Потім подумайте про те, що ви бачите на малюнку.
Здається все надто просто: розповісти свою історію та бути почутим, але саме це допоможе вам зцілитися. Вислуховування історій інших людей також може зарадити, нагадавши, що не ви єдиний пережили лихо. Водночас це посприяє зціленню інших. Ви зможете запропонувати один одному розраду.
Ось чотири запитання, які ви можете використовувати під час активного слухання:
- Що трапилося?
- Як ви почувалися?
- Що було найскладнішим для вас?
- Хто або що допомогло вам знову відчути себе в безпеці?
Часто, коли люди говорять про свій досвід, вони починають краще розуміти власні думки та почуття. Вони можуть усвідомити, що невірно сприймали ситуацію. Біблія говорить нам: «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Приповісті 4:23).
Іноді, розмірковуючи про важкі часи, ми розуміємо, що Бог якимось чином допоміг нам пройти через це. Всевишній є джерелом зцілення. Він потішає нас. Біблія говорить нам, що, коли ми втішаємось, то можемо стати джерелом зцілення для інших:
Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої, що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.
2 ДО КОРИНТЯН 1:3-4
Поміркуйте:
- Чи допомогли вам запитання для активного слухання з’ясувати свої почуття? Чи посприяли вони інакше поглянути на свій досвід? Поясніть свої відповіді.
- Як ви почувалися, розповідаючи частину своєї історії іншому?
